?

Log in

Previous Entry | Next Entry

Про інсульт у 28

Думаю, пора викласти на віртуальному папері мій цікавий досвід із інсультом) Тим паче, сьогодні зробила контрольне МРТ і виявила, що у мене у мозку дюрка розміром під 2,5 на 3 см, а інші структури мозку порозросталися собі, аби компенсувати відмерлу ділянку. Я трохи засмутилася, бо крім психологічних змін (проявився страх смерті, змінилося ставлення до тіла) я не відчуваю зараз наслідків минулорічних "пригод".

Як все сталося

Сидю, я значить, і сруся в інтернеті. Емоційно так, напрягаючи мозги. А було це після двох днів фестивалю, безсонних ночей, літрів кави і мотків вбитих нервів (про фестиваль, де я була головним координатором, це окрема, нерозказана ще, історія). Ті, хто були на фесті в координаторській команді, знають, чого мені цей фест коштував. І от я сидю і хочу в туалет. І голова починає боліти, і зуб. Але я виявляю, що встати в туалет я не можу. Я і так, і сяк - не виходить. І тут я починаю на себе злитися, що я слабачка, і що, у мене м'язів нема ваще?! Що, прес геть не працює, що не можу з ліжка встати?! Так нафіга я його оце качаю?! Я рукою чіпляюся за бильце ліжка, тягну себе... не виходить встати. Але мозок підвоха не відчуває взагалі ніякого, що цікаво. Я лиш думаю, що щось не так з моєю силою ("я слабачка") і бідкаюся через настирливий біль у голові і зубі.

В той час мені хтось подзвонив, я йому щось кажу  і пам'ятаю його слова, що я говорю "невнятно" ("давай ти заспокоїшся і я передзвоню"). Потім я сама вже подрузі подзвонила і вона теж каже "Настя, говори внятніше, нічо не ясно".

Та мозок не помічає підвоха!

І от нарешті я дивом здогадуюся подзвонити чоловікові! А він, як фанат медичних штучок і знавець усіх симптомів, закликає мене терміново викликати швидку. Я, звісно, відмовляюся (нафіга швидка, я ж здорова!) і прошу його приїхати. Як не дивно, він приїхав (як не дивно, бо був випадок, коли не приїжджав, думаючи, що я просто нию... а у мене була температура 40,5 від запалення сильного і я йшла по метро з дитиною на руках). Цей весь час, поки він їхав, я лежала без свідомості. Видно, крововилив розповзся, бо наступні кілька днів були весь час провали в пам'яті.

Тиждень, про який я забула

Пам'ятаю швидку, яка виявила, що у мене рука не піднімається (мені паралізувало півтіла). Я запевняла, що зі мною все добре, бо мозок досі не розумів, з якого дива цей весь кіпіш довкола мене.

Далі провали, провали, провали... МРТ, я вирубилася. Лікарня, якісь люди. Перекладають то на ноші, то на ліжко. Ангіографія (оскільки на процедуру гроші були зібрані через друзів у ФБ, то припускаю, що пройшло пару днів)... Була здивована, що на ангіографії мені робили місцеву анестезію, а я була певна, що загальний наркоз. Значить, я тупо без свідомості була. Приходили друзі, але я не пам'ятала потім про це. А вони потім видавали, що бачили мої труси (тобто я лежала при чужих людях в трусах!).
Пам'ятаю, як дівчата не дозволяли мені рухати ногою, аби артерія загоїлася. Але в той час я провалювалася у небуття, тому цілісної картинки нема. Тепер мені соромно уявити, що я тоді молола тим людям:))

2013-07-14 10.53.29
4 дні після, морда ще паралізована

Ще пам'ятаю, як намагалася втекти з лікарні, бо так було нудно!!! У мене забрали всі речі, та я писала друзям, що мене утримують насильно і щоб мене врятували. Я кричала своїм рідним: "Та я з Монголії автостопом доїхала в Київ, а ви думаєте, я з лікарні без грошей не виберуся?!"

Зрештою, я втекла з лікарні, не долікувавшись. А нудно мені було через заборону читати, слухати музику і дивитися кіно.

Але я умудрилася у шефа фестивалю вибивати зарплати координаторам при цьому :) Які він зажимав. І дуже картала себе за те, що через провали в пам'яті не можу прослідкувати за всім. Так і не знаю, як вирішилися деякі робочі питання.

Як мене ставили на ноги

Далі мене дівки тягали до бабки (до якої я так і не попала за два рази, і попросила більше не тягали), далі привели до якогось лікаря, який насварив мене і сказав, що якщо нічого не робити з паралізованим обличчям, то у мене слина з рота тектиме і око висохне. Коротше, дитячий розвод. Але це спрацювало і я повторно лягла в лікарню на реабілітацію. Мене клали з умовою, що я не втечу. А я лягала з умовою, що мені дозволять читати, писати і слухати музику.
Перше, що я прочитала - це "Дікіє карти" Мартіна, які я поглинула буквально за два дні, весь цикл. Перше, що я прослухала - це "Тантрічєскій секс" Ошо. Мозок від бездіяльності вибухав. Через 9 днів після інсульту я написала в ЖЖ (під замком).

Реабілітація йшла так. Вранці крапельниця, ліки, заспокійливі. Далі фізіопроцедури і масаж. Далі я почала їздити додому на ночівлю, бо у мене почався здвиг - дуже чутливий нюх. А в лікарні не було душа, бабушки пісяли під себе, а ліжко було біля туалету, куди ходили і бабушки, і дєдушки. Ну, ви уявляєте це пекло. Вночі бабушки говорили з привидами, співали... коротше, це був піпець.

Десь пару місяців після інсульту у мене був страшенно низький тиск. Ходила по вулиці і хиталася. Викликали швидку при тиску 70 на 40 (тиск під час інсульту був 60 на 30), і тоді молода лікарка порадила метод для підняття тиску (бо кави ж не можна було) - зробити елементарні фізичні вправи, типу руку підняти і опустити. Ну але оскільки я до всього підходжу з фанатизмом, то я ударилася... в кросфіт, гг. І от вранці у мене крапельниці, а ввечері бурпі, віджимання та інші кросфітівські радості. Купила собі гирі, гантелі, але мені було мало. І  я пішла на кросфіт в тренажерку.

В тренажерці зрозуміла, що я квакну від кросфіту і вирішила збавити темп. Тому придумала собі качалку. Там був чудовий тренер, який пообіцяв, що якщо я питиму багато води, то у мене нормалізується тиск. І от з водою і тренуваннями я вийшла на сотню по верхньому значенні. І зараз проблем з тиском майже нема.
Чи були протипоказання на спорт? Так, були. Але мені ПСИХОЛОГІЧНО важливо було довести самій собі, що я ще хоч щось можу робити зі своїм тілом.

Про причини інсульту та психологічні здвиги розкажу у наступному пості - попожжей. Бо діти зганяють з компа :(( я й так дуже спішила все це писати, бо висять на мені оце.

Comments

( 21 comments — Leave a comment )
rysika
May. 21st, 2014 05:30 pm (UTC)
ти молодець, Настю.
І хай це буде перший і останній інсульт. Бо немає нічого гіршого, ніж мертві частини мозку. :(
sir_dog
May. 21st, 2014 05:44 pm (UTC)
Пам'ятаю я цю новину від Мел - прочитав і не повірив, поліз в скайп по подробиці. Жахливо було.
Нехай більше не повторюється.
justice_rainger
May. 21st, 2014 05:52 pm (UTC)
Страшно...
І це, мабуть, пощастило тобі, що чоловік швидко приїхав, і викликали швидку. А то хто його зна.
Нехай такого більше не буде.
atanoissapa
May. 21st, 2014 05:57 pm (UTC)
фігасє
marin_esku
May. 21st, 2014 06:48 pm (UTC)
Хай це залишиться одноразовим досвідом на все життя
І бережи себе!
kanifolka
May. 21st, 2014 06:53 pm (UTC)
Моторошно. Завжди вважала цю хворобу хворобою людей похилого віку.
(Deleted comment)
gohatto_n
May. 22nd, 2014 07:53 am (UTC)
які у вас руки гарні!
дякую за побажання)
yaryna_ya
May. 23rd, 2014 07:12 pm (UTC)
Класний комент )
Здоров'я вам!
jadviga_san
May. 21st, 2014 07:35 pm (UTC)
Ти кішка з 9 життями, і видряпуєшся з усього.
kofajoh
May. 21st, 2014 08:53 pm (UTC)
Уточнення: я не закликав викликати швидку, я просто сказав "все, я зараз приїду" і поїхав, бо було очевидно що у тебе частково паралізований рот, також було очевидно що ти не орієнтуєшся у реальності і дуже налякана. Вся розмова зайняла секунд 15 - 20.

Пощастило що на той момент я був у 5 хвилинах їзди від дому, хоча зазвичай у такий час я уже на роботі, а то 40 - 50 хв.

Ти була у свідомості практично весь час, але пам'ять була обмежена кількома хвилинами.
kofajoh
May. 21st, 2014 08:55 pm (UTC)
Рівень усвідомленості був як у 3-річної дитини
kofajoh
May. 21st, 2014 09:08 pm (UTC)
Ще цікава деталь: від дзвінка подрузі до дзвінка мені пройшло трохи більше ніж 20 хв, і ти імовірно провела той час без свідомості.

Дуже пощастило що ти коли вставала з ліжка тримала телефон у непаралізованій руці, а коли впала - телефон не випустила :)
gohatto_n
May. 22nd, 2014 07:54 am (UTC)
бо лівий бік паралізувало, а я все-таки правша
katena_ukr7
May. 22nd, 2014 10:27 am (UTC)
Володимир, до речі, хотілося б і ваше бачення ситуації почути. Це так, для себе...
nakutnyp
May. 21st, 2014 11:48 pm (UTC)
Нічого собі... Тримайся!
igorsova
May. 22nd, 2014 02:33 am (UTC)
Тримаєшся огірком, радий з цього. Здаватись то останнє діло.
mazhorka_klusha
May. 22nd, 2014 07:16 am (UTC)
От до чого доводять інтернет-срачі! І то ще в мирний час.
Бажаю, щоб цього ніколи не повторювалося! Добре, що ти поділилася своєю історією. Ти молодець, що так переборола хворобу і наслідки! Але все одно, бережи себе, не шукай на свою голову більше пригод, ніж вона може витримати!
flat_cinema
May. 22nd, 2014 07:32 am (UTC)
ой... бережіть себе, і нехай все буде добре)

Edited at 2014-05-22 07:32 am (UTC)
snigynka
May. 22nd, 2014 07:47 am (UTC)
Настю, щиро бажаю, що від нині тебе всі болячки минали
zventa_cventana
May. 22nd, 2014 07:57 am (UTC)
Радію що тобі краще. Бо тоді я дуже за тебе перелякалась.

Так, дійсно перший час ти щось розповідала, а потім забувалась і починала інше. А ще писала змішуючи букви у словах.
katena_ukr7
May. 22nd, 2014 10:29 am (UTC)
Пам'ятаю наш шок, коли ми дізнались. Ми тоді мандрували.
Добре, що все обернулося так, як було. І добре, що чоловік у тебе здогадливий і знає ці симптоми. Там час - дуже критичний, і через годину могло б бути запізно...
сподіваюсь, це перший і останній раз! бережи себе
( 21 comments — Leave a comment )

Profile

поль_руіз
gohatto_n
gohatto_n

Latest Month

June 2014
S M T W T F S
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930     

Tags

Powered by LiveJournal.com
Designed by yoksel